Есперанс (футбольний клуб, Туніс)
 | |||
| Повна назва | Espérance Sportive de Tunis | ||
| Прізвисько | Криваво-золоті | ||
| Засновано | 1919 | ||
| Населений пункт | Туніс,  Туніс
| ||
| Стадіон | «Олімпійський», Радес | ||
| Вміщує | 65 000 | ||
| Президент | Хамді Меддеб
| ||
| Головний тренер | Махер Канзарі
| ||
| Ліга | Ліга 1 | ||
| 2020/21 | 1. | ||
| |||
«Есперанс» (араб. الترجي الرياضي التونسي, фр. Espérance sportive de Tunis) — туніський футбольний клуб з міста Туніс. Є найтитулованішим клубом країни. Домашні матчі проводить на «Олімпійському стадіоні» в Радесі, який вміщує 65 000 глядачів.
1919 року Мохамед Зуауї і Хеді Каллел заснували футбольний клуб в кафе, що мало назву: «Café de l'Espérance», звідси виникла і назва клубу «Есперанс» (фр. Espérance — надія). Клуб «Есперанс» був офіційно зареєстрований 15 січня 1919 року. Першим президентом, після важких переговорів з французькою владою, став Мохамед Мелкі. Перший кольору клубу були білий і зелений.
1920 році клуб найняв молодого студента Хадлі Зуїтена, який створив клубу форму з червоними і жовтими вертикальними смугами. Вони стали новими кольора��и «Есперанса». 1923 року Зуїтена став президентом клубу, обіймаючи цю посаду протягом наступних чотирьох десятиліть. Довгий час команда не виграла ніяких трофеїв, поки 1939 року не виграла кубок Тунісу, обігравши в фіналі з рахунком 4:1 «Етуаль дю Сахель».
В період між початком Другої світової війни та здобуттям незалежності Тунісу (1956), в «Етуалі» грала низка кваліфікованих гравців, зокрема такі як алжирці Абдулазіз Бен Тіфур і Драуа. Клуб став грізною силою і у сезоні 1941/42 вперше в своїй історії виграв чемпіонат Тунісу, проте надалі до 1956 року команді не підкорився ні один трофей.
Після здобуття незалежності Тунісу, «Есперанс» став мультиспортивним клубом, ввівши в свою структуру гандбол, баскетбол, волейбол та ін. Проте, футбольна команда як і раніше залишалась у самому серці клубу, ставши надзвичайно популярною завдяки своїм перемогам (Чемпіон Тунісу в 1959 року і володар Кубка країни в 1957 році), а також агресивному стилю гри.
1960-ті роки, однак, були не настільки успішними, як наступні десятиліття. За цей час клуб виграв лише один чемпіонат у сезоні 1959/60 і одний кубок у 1964. У 1963 році футбольна команда прибрала атакувальний стиль, після того як тренером команди став Абдеррахман Бен Еззедін. Бен Еззедін ввів суворі принципи оборонної тактики, будучи натхненним італійським футболом катеначо.
У 1970-х роках, клуб відкрив багато молодих туніських талантів, таких, як Тарак Дхіаб, Темім Бен Абдалла, Темім Лахзамі, Абделмаждид Бен Мрад, Абделджабар Махухе, Рауф Ель-Меддеб, Мохтар Габсі, Ахмед Хаммамі, Мохамед бен Махмуд, Зубер Бугхнія, відомий своїми потужними пострілами на відстані, Радха Акаха, Адель Латрах, Лассаад Дхіаб і багато інших. Всі ці гравці були знайдені під час перегляду місцевих турнірів змагань у різних районах Тунісу.
В цей період команди ще тричі виграла чемпіонат — у 1970, 1975 і 1976 роках, а в 1979 ще й втретє в історії стала володарем кубку.
У 1982 році колишній президент Хассен Белходжа загинув у страшній аварії, і тренувальний табір клубу, що розташований у самому центрі Тунісу, був названий його ім'ям.
Прихід великих імен в світі футболу на посаду тренера, таких як француз Роже Лемер, бразилець Амарілдо та поляк Антоні Пехнічек, підвищив рівень клубу. З'явилася низка молодих і талановитих гравців, таких як Халед Бен Ях'я і Набіль Маалул, Самір Хемірі, Фетхі Трабелсі, Тауфік Хіхері, Лотфі Джебара, Мондхер Баубаб, Бесс Джеріді та ін, які грали поруч з досвідченими Тареко Дхіабом, Бен Махмудом та ін, що дозволяло називати команду одним з головних претендентів на нагороди. К��уб почав стабільно брати участь у африканських змаганнях. У 1987 році «Есперанс» досяг фіналу Кубка володарів кубків КАФ, але не зміг виграти титул у кенійського клубу «Гор Махіа» (2-2 в Тунісі і 1-1 в Найробі).
У 1989 році «Есперанс» вперше зробив «золотий дубль».
У 1990-х роках, після революційного бачення та реструктуризації клуба президентом Слімом Хібубом, «Есперанс» виграв всі можливі титули на континентальному рівні: Лігу чемпіонів КАФ (1994), Кубок КАФ (1997), Суперкубок КАФ (1997) та Кубок володарів кубків КАФ (1998). Крім цього команда продовжували вигравати національні титули, здобувши за 10 років п'ять чемпіонств і три кубка 3 чашки, а також 1993 року вперше в своїй історії виграла суперкубок Тунісу.
З початку нового тисачоліття клуб продовжував часто кваліфіковуватись до пізніх раундів у Лізі чемпіонів та інших африканських турнірів, проте виграти додай один трофей клуб не міг. Через це Слім Хібуб змушений був покинути президентське крісло в 2004 році, попри те, що команда на той момент була сім разів поспіль чемпіоном країни. (починаючи з 1997 року), досягнувши числа в 20 виграних чемпіонатів. Його наступнику, Азізу Зухіру, також не вдалося здобути успіху на континенті, хоча команда досягла трьох фіналів кубка Тунісу поспіль (вигравши два) і здобула перемогу в одному чемпіонаті країни.
2007 року почалася нова ера «Есперанса». Президентом клубу став Хамді Меддеб. Під його керівництвом «Есперанс» в першому ж сезоні виграв рекордний тринадцятий Кубок Тунісу. Футбольна команда змінювалася за допомогою великої кількості інвестицій, завдяки чому команді вдалося 2011 року вдруге виграти Лігу чемпіонів КАФ, а в 2010 і 2012 роках грати у фіналі турніру.
- Чемпіон Тунісу — 31 (1942, 1959, 1960, 1970, 1975, 1976, 1982, 1985, 1988, 1989, 1991, 1993, 1994, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2006, 2009, 2010, 2011, 2012, 2014, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021)
- Володар Кубка Тунісу — 14 (1939, 1957, 1964, 1979, 1980, 1986, 1989, 1991, 1997, 1999, 2006, 2007, 2008, 2011)
- Володар Суперкубка Тунісу — 2 (1994, 2001)
- Кубок володарів Кубків КАФ
- Переможець: 1998
- Фіналіст: 1987
- Кубок КАФ
- Переможець: 1997
- Суперкубок КАФ
- Переможець: 1995
- Фіналіст: 1999
- Арабська ліга чемпіонів
- Переможець: 1993, 2008/09
- Фіналіст: 1986, 1995
- Офіційний сайт клубу [Архівовано 18 червня 2003 у Wayback Machine.] (фр.)
- Неофіційний сайт клубу [Архівовано 22 травня 2013 у Wayback Machine.] (фр.)