Басань (село)
село Басань | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Запорізька область | ||
Район | Пологівський район | ||
Громада | Пологівська міська громада | ||
Код КАТОТТГ | UA23100190040037328 | ||
Облікова картка | Басань | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1790 (234 роки) | ||
Населення | 1422 | ||
Площа | 8,864 км² | ||
Густота населення | 160,42 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 70643 | ||
Телефонний код | +380 6165 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 47°23′36″ пн. ш. 36°09′39″ сх. д. / 47.39333° пн. ш. 36.16083° сх. д.Координати: 47°23′36″ пн. ш. 36°09′39″ сх. д. / 47.39333° пн. ш. 36.16083° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
148 м | ||
Водойми | р. Токмачка | ||
Відстань до районного центру |
12 км | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 70643, с. Басань, вул. Центральна, 337 | ||
Карта | |||
Мапа | |||
|
Баса́нь — село в Україні, у Пологівській міській громаді Пологівського району Запорізької області. Населення становить 1422 осіб.
Село Басань розташована на березі річки Мала Токмачка, вище за течією примикає село Семенівка, нижче за течією примикає село Тарасівка. Примикає до села Шевченкове. Річка в цьому місці пересихає, на ній є декілька загат. Через село проходить автошлях територіального значення Т 0401.
Село Басань заснована 1790 року козаками-переселенцями зі Старої Басані — нині Ніжинського району Чернігівської області.
За переписом 1897 року кількість мешканців становила 5595 осіб (2791 чоловічої статі та 2804 — жіночої), з яких 5542 — православної віри[1].
З 1917 року — у складі УНР.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 198 жителів села[2].
З 24 серпня 1991 року, після 70-річного періоду російської комуністичної окупації — знову у складі Незалежної України.
30 березня 2018 року Басанська сільська рада, в результаті децентралізації, об'єднана з Пологівською міською громадою.
На синьому полі — золота бджола на золотих сотах, правіше від неї — керамічний глечик, з якого ллється вода. На золотому полі під бджолою — герб Кальміутської Паланки.
Бджола — то працьовитість, а ще чистий степ, пишні трави й квіти. Глечик вказує на поклади керамічної глини, а ще він є символом злагоди. Вода, що витікає з глечика — басанська, з чудовими властивостями, вода — це джерело життя.
Герб Кальміутської Паланки говорить про те, що в селі було багато козаків, навіть надовго збереглися козацькі традиції й назви. Герб увінчаний короною із золотих колосків, що вказує на сільський характер поселення.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-59. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Басань. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
- Погода в селі Басань [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Історія міст і сіл УРСР / Гол. ред. Тронько П. Т., том 8, Запорізька область (1970)
Це незавершена стаття з географії Запорізької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |